Стартували ми з невеличкого польського містечка Slubice, що на кордоні з Німеччиною, звідти і розпочався наш "Tour de KRUTI BUKI". По ходу п'єси спортивний інтерес переміг і наш велоПОХІД набрав оберти і став велоПРОБІГом.
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:
ФІНІШ: Dresden ( Німеччина )
ДАЛЬНІСТЬ ПОЛЬОТУ: 196 км + 5 км ( без STRAVA ) = 200 км за
день.
ЧАС В ДОРОЗІ: 9 годин
НАБІР ВИСОТИ: 1226м
ВРАЖЕННЯ ДНЯ: по дорозі зустріли слонів, піймали (точніше зняли
з ноги) кліща, відвідали піраміди, побачили вугільні кар'єри, а також найбільшу
електростанцію в Німеччині, "офігєли" від нереального кольору озер, здерлися на "РЖАВИЙ ЦВЯХ" і залишились
без ночівлі... і це не кажучи вже про побачені міста, містечка,
архітектуру, дику природу, звірів...
ФОТОЗВІТ:
ФОТОЗВІТ:
Перша зупинка була у німецькому містечку Friedland. Манюня пекарня зі свіжими частечками і запашною кавкою. І зовсім не проблема порозумітися, навіть якщо ви не знаєте мови, люди в цих краях привітні, відкриті, гостинні. Це місце запам'ятається нам не тільки смачною кавою але і привітною пані, що допомогла нам з перекладом. Було дуже приємно, що випадковим перехожим небайдужі чужі ситуативні складнощі.
Після кави-брейк бодьоро крутимо далі по землі
Брагденбурзькій. Трішки розім'ялись, можна і накатити. Головним рульовим у нас
був Сашко, він і задавав темп нашого руху, середня швидкість приблизно була
25+/- км на годину, а з гірок і того більше.
Як же я тішилась, що ми знову разом спільною командою робимо те, що так любимо.
Сашко як справжній джентельмен сам тянув всі
наші речі, ще і мене на колесі. Він захоплено казав, що так подорожувати по
таким велодоріжкам одне задоволення, неначе в раю. А й справді, хто ще не
був ровером у Європі, обов'язково раджу.
Одним словом - ЗРОБЛЕНО У ЄВРОПІ!!!
Для європейця велодоріжка - це норма. У Європі
велосипедисти мають свій окремий шлях
(так - так, і це не тротуар або околиця
проїжджої частини), окремо від автомобільної траси і пішохідного тротуару
відгороджена і відзначена дорога, на якій їздять тільки велосипеди
(там не
паркують автомобілі і там не ходять пішоходи). Велодоріжки навіть мають
свої світлофори на перехрестях і їм надають перевагу в русі автомобілі, якщо це
передбачено в правилах дорожнього руху.
Ось так!!! Та про це я якось розповім окремо, а зараз
їдемо далі.
Їдемо далі, дивуємось, насолоджуємось.
Проїжджаючи мимо якогось фестивалю, звичайно заїхали. Гучно грала музика,
дратували запашні страви, бавились діти, чоловіки красувались в костюмах, а
пожежна техніка була при параді. Не знаємо що за свято але схоже було на
"День пожежника". Сашко був шокований педантичністю і порядком
німців! - "Шоб моя робоча машина була так укомплектована"!
Нитка маршруту завела нас до німецького містечка
Peitz.
Чесно кажучи, навряд би ми колись поїхали туди
цілеспрямовано, якби не маршрут в переплетінні сільських доріг на шляху до
Дрездена. Місто видатне своєю електростанцією, яка працює на бурому вугіллі і є
найбільшою станцією такого типу в Німеччині. Поряд зі станцією ми проїхали між
штучних озер, куди зливають воду після охолодження станції. Вода звичайно,
чиста і тепла, а природа дивовижна.
Це затишний куточок для лебедів, качок і подорожуючих.
Далі за планом Cottbus -
східна частина Німеччини.
Доречі, місто Котбус розташоване на річці
Шпреє і офіційно займає 3 (третє) місце серед велосипедних маршрутів але у нас
був свій маршрут, складений заздалегіть Сашком.
Cottbus хоч і невеличкий але враження першого дня залишив
найяскравіші.
Ви не повірите але ми зустріли слона, я сама не повірила своїм
очам... живий слон і я його бачу... А Саня прокоментував: " Нє, ну а
чьо... все сходиться... Німеччина... слон..."
В
парку Branitzer ми зробили паузу від кілометрів, від вражень, від кілометрових
вражень. Пауза біля пірамід, біля справжніх ландшафтних пам'яток.
Однією з
найбільших є піраміда на воді - штучний острів на озері, а є ще піраміда на
землі.
В середині цих пірамід знаходяться могили де покояться тіла засновників
цього стародавнього парку. А навкруги плавають лебеді і літають лелеки.
Та на цьому
"гостинність" Cottbusа не закінчилась. Ось тут на мене напав
кліщ, ні, це був величезний "кліщара" з величезними кліщами, який
присосався і мало не з'їв мене але від людожера я була врятована героєм
САНЧЬОПАНСО)))) Кліща не фоткали,
бо дуже страшний, а ось героя, будь ласка)))
Це якесь таємниче місце про яке мало шо можно знайти в інтернеті. Але з того що ми побачили з того і зробили висновки.
Geisendorf - кар'єри видобутку вугілля. Місцевість
відкрита як для вугілля так і для туристів.
Тут згадались і наші рідні шахти на Донбасі зі своїми
запиленими териконами, і зі своїми шахтарями з підмальованими очима. В Geisendorf можна
відвідати кар'єри з екскурсією там ще є музей і місця для відпочинку.
Не знаю як там у кого, а у мене сил додається коли вбачаю
такі живі, нереальні природні "фотошопи". Ось самі зацінуйте ... хоча
фотографії не на повну передають той екстаз. Ніколи ще не бачила такого
"НАСИЧЕНО-ЧИСТО-БЛАКИТНОГО" кольору води - це виглядає надприродньо
!!! ВАУ!!!
Озера:
Зедлитцер, Партвитцер, Зенфтенбергер... І це не фотошоп...
Там
же, в скупченні озер височіє Скульптурний Арт - Об'єкт "Rostiger Nagel", а зрозумілою мовою - " Іржавий цвях". Башня зроблена з заліза і служить оглядовим майданчиком.
162 сходинки то витвір мистецтва: неповторні, заплутані з червоно-коричневої
плати. Вага вежі 111 тон. Вартість побудови склала майже один мільйон
євро.
І нас ніщо вже не зупине ані 30
метрів над землею, ані 162 сходинки. Ми на горі і це перехоплює подих... це
надає крила)))
Насичено.
Емоційно-переповнено.
По дитячому радісно.
А далі були пшеничні поля, тінисті ліси, затишні
містечка і десятки кілометрів велодоріжок.
Трішки
притомились...
Цілий день ми крутили педалі,
а Сашко все повторював, що у нас як справжній " Тур де ля Франс".
На фото посмішки сильніші за
втому.
Пункт призначення Дрезден! УРА!
І ми відразу потрапляємо на гучний молодіжний фестиваль.
Різкий контраст трішечки шокує, бо цілий день їхали по безлюдним полям, тихим
лісам в гармонії з природою, це як майже медитація, а в кінці потрапили в
"Вальпургієву ніч".
Pдавалось, що вся
Німеччина тут.
Це звичайно весело, але менше всього нам тоді хотілось
"ФЄСТІВАЛІТЬ".
Хотілось якнайшвидше знайти свій хостл і прийняти
горизонтальне положення тіла!!! Відшукавши на карті нічліг розуміємо, що
ми на місті, саме тут, де ніч обіцяє бути "ЗАПЕКЛОЮ". Фестиваль не
входив в наші плани.
Ми заздалегідь житло вибрали але не забронювали, бо обраний
нами хостл не передбачав бронь, а хотіли саме в ньому, бо сподобався, бо життєрадісний, бо незвично-яскравий.
Того вечора хостели на які
розраховували були всі переповнені і ми залишились без житла, добре, в одному
із них дозволили скористатись ІНЕТОМ і ми могли відшукати собі щось
нове але вже у іншій частині Дрездена.
І наша подорож стала на 5 кеме більшою і на одну годину
довшою ще і в круту горочку))) Ура!!! Ми доїхали!!!
Немає коментарів:
Дописати коментар