Минулого року
їхав на рігіде і залишилось почуття що щось недороблене, або щось зроблене, але
не так… (на четвертому колі я просто ненавидів усі кочки, а їх там…). Так от.
Дуже хотілося проїхати теж, тікі
нормально якось. Цього року хоча б вилка є, та розуміння що треба трохи мєньш
атмосфер накачувати у колеса… Тож Їдемо. Ще в цьому року в мене є велика
перевага - підтримка у обличчі Яночці)).
Приїхали нібито і заздалегідь але повний переглядовий круг не встигли проїхати
(знали б що старт затримають – встигли б), але подивилися першу частину, я так
розумію зовсім нову (здається у минулому році тут були прямі просіки), два нових несподіваних дропа. Другий – с дуже
повільним об'їздом – отже треба стрибати, та два шматочка справжніх дюн – піщаної
дороги вздовж шосе. Яна як справжня королева ПуЩі на дюнах від'їжджає уперед.
Ага треба їхати ліворуч по травці, як вона.
Повертаємось на
галявину. Чекаю на старт. Добре, є час щоб усвідомити цю мить)) Незвичний старт
зі зворотним відліком. Ну нехай. 3 – 2 – 1 - СТАРТ.
Нешвидко від’їжджаєм. Вилітаємо на широку дорогу. Ось де видовище - табун летить по пилу глибиною у 3 см – пилюка – стовбуром!! Десь тут має бути
поворот!
