Донецька осінь. Частина 3

          У Лисичанська, виявляється є богата історія! Виявляється, що Лисичанськ одне с найдавніших  міст Донбасу. Ще у XVII сторіччі у балці Лисичої було закладено рудник та засновано поселення.
На жаль до сьогодення нічого не збереглось з тих часів. Тільки пам'ятний знак.

  З’явилась навіть думка, що було б добре зробити макет шахти у натуральну величину і навіть можна було б знайти якийсь малопотужний пласт, що б любий охочий міг власноруч здобути свіє вугілля.
        Наприклад такий:

Чи хочя б такий:

     Але і зараз ще є декілько будинків кінця ХІХ - початку ХХ:

Це колишня лікарня

   

      Це "Бельгійскі дома" збудовані для інженерного складу заводу "Донсода"
      Ще є у дуже сумному стані будинок лікарні, заводоуправління, яке раніше було першою гімназією у місті,  і ще будинок у я якому є гімназія тепер.
     Повз цю гімназію я і почав наступне тренування. Крутий підйом з травяно-асфальтово-кам'яно-брудо- каменюка-бруківним покриттям. На 600 метрах є все! Раджу!
     Цей район Робочої Гори взагалі підходить для проведення XC чи XCM. Багато грунтових доріжок, дуже цікавий рельєф, і гарний вид)

А головне,  що там є терікон, що на заголовку. Це взагалі свято якесь!

         Складний і технічний кам'янистий підйом, що йде по самому гребню пагорба у підніжжя терікона шахти, що не працює. Ще багато старих вулиць, де ще де-ніде проглядає бруківка... Класне вело-історичне місце).

      А ще на околицях Лисичанська дуууже багато усілякої живності - фазанів, куріпок, перепелів, лисиць. Їдеж і прям з під колес вистрибують. І лисиці як у казках - яскраво-помаранчеві, пухнасті))  

     Взагалі не дуже цікаве і веселе місце - Лисичанськ-Северодонецьк особливо зараз. Не знаю, щоб я робив у вихідні якщо б зі мною не було старого друга - велосипеду. Бо якщо подорожувати то завжди знайдеш щось цікаве)

    Частина 1

    Частина 2