Круті Букі: Чернівці

Світанок з вікна потягу

А це перший трамвай у Ченнівцях

Тротуар неподалік залізничного вокзалу

Танк і дом

Каштан у дворі

Привокзальна площа. Брудно і мокро.

Отакий бордюр. Чернівці дуже недружне для роверів місто. Ані велодоріжок, ані чого... Хоча народ на автівках чемний, поступаються коли не чекаєш... А от на трасі - жах. Чомусь проїжджають у десяти сантиметрах від тебе, хоча дорога пуста... Та це від незнання. Бо велосипедистів дуууже мало.

Несподівано майже Європа

Чи ні?

В Університет не попав - відвідувачів пускають з 10. Але буде ще нагода з'їздити.

Головна перлина Чернівців - пішохідна вулиця

Оць така дорога до Сторожинця. Для мене ось той підйом що вдалині на фото для мене був спортивне завдання. І я його виконав)

Перші ознаки Карпат. То це ж Прикарпаття) Взагалі зі Сторожинця до Берегомета найважчий відрізок шляху для мене. Типа рівнина. А ровер не їде. Розігнався. Через декілька хвилин і знов 25 км/год. Тікі потім зрозумів що то був підйом. Такий з маленьким градієнтом але постійно уверх...

Зрозумів це коли дорога раптово зірвалась униз узвозом на 120 метрів

А це вже в'їзд у Галичину.

Річка Черемош на кордоні Буковини і Галичини

Це Косів. Я поїхав пересічними вулицями тож вперся в оцей шматок підйому з каменцями. Довелось їти пішкі і це було доречно бо стопи я вже не відчував після чергового заряду дощу. Довелось ще зупинятись та відігрівати праву ногу руками))

А це такі цікаві каплиці у Прикарпатті. Якщо у Карапатах це просто навіс від дощу і снігу, то у Прикапатті це маленькі будиночки з віконцямі і двірцямя. А це гібрідний між Прикарпаттям і Карпатами)

А це куротні вулиці Косова. Нагадало старі вулочки Ялти

Розкішна дорога з Косова на Коломию. Це просто рай для шосейника. Ідеальне покриття, стрімки спуски та підйоми. Це просто політ. Найкраща частина шляху!

Чорний звір

Спуск у Яблунів. Не витримав, зупинився зфотографувати.

Городи у селі Ліча

Усе квітне.

Завжди мріяв таким містком ходити))

Місцеві мешканці))

У кожному маленькому селищі є памятка воїнам УПА. З дошками із прізвищами загиблих.
Усі навігатори радили мені їхати через Коломию, але я вибрав дорогу через Білі та Чорні Ослави. Дорога там, звичайно жах але повно місцевого калоріту і майже нема машин.