С чого починається день на Турі? ну звичайно ж з пасти!
Поки чекаємо на пасту я намагаюсь прокласти новий маршрут щоб минути вчорашні перевали та автомобільні дороги. Ну і для різноманіття . Виявляється що у Чехії справжня мережа велодоріг, їдучи по яких можно взагалі минати автомобільні!
Їдем вузькими середньовічними вулочками Праги
Сподобався пам'ятник Карлу IV, бо він всміхається. Я бачив небагато пам'ятників, що всміхаються))
Здавалось, понеділок, ранок. Ну зараз тут нікого не буде. Ага... Так і було))
Карабкаємось на крутий холм на іншому (лівому чи правому?) берегу Влтави до Pražský hrad
Звідти кручезний від
Зустріли двох велотуристів на шосейниках з баулами. Підійшли привітатись, з'ясували що вони їдуть з Австрії. Побажали гарной дороги та поїхали собі.
Як і в Будапешті потрапляємо на почесну зміну караула, але за натовпом небагато побачили)) Зате почули))
Trojská lávka - цікавий горбатий міст.
Виїхали на велодоріжку по берегу Влтави і зустріли тих самих австрійців. Вони добре ї хали і ми трохи посидели за ними. Цікаво що "чемпіон світу" віз на себе усе се а інший боєць їхав майже пустий. Нє, ну на те він і Чемпіон,- відповіла Яна)).
Потім маршрут робить закрут вгорку до містечка Vodochody (у якому доречі є власні люки каналізації) і австрійці чогось відстали. Кажуть, - у вас багато сил. Кажу,- так ранок)). З Vodochody був дійсно стрімкий схил майже як на МТБ трасах! У містечку Kralupy nad Vltavou переїхали на іншу сторону Влтави і асфальт змінила грунтовка
Чим цікаво їхати такою стежкою це те, що николи не знаєш напевно, що тебе чекає.
Ось несподівано натрапляєм на таку печеру.
А всередині - колії. Цікаво для мене, як для горного інженера що тунель не закріплен взагалі. Тобто порода така міцна, що своди витримують просто.
Ось така порода
Далі проїжджаємо повз містечка з цікавою назвою Veltrusy який ми назвали Велотруси та сходим з веломаршрута та їдем просто по містечкових дорогах.
Зупиняємся на дозаправку водою, колою та морозивом в Roudnice nad Labem. Спека!
Зустріли плантації хмелю. Це ж Чехія!
Їдемо вздовж Лайби. Наш стімул - черешні, що ми бачили по дорозі в Прагу.
Се був просто подарунок Долі. Я навідь вліз на дерево, а Яна підїдала усе знизу. Спіла, солодка смачнюча! Наїлись до отвалу. Цікаво, що поруч зупинилась машина і народ також напав на черешню, ф вияснилось що от теж українці))
Дуже хочется скупнутись
Вопщем невитримали і хоча вода і не дуже чиста, полізли купатись на привалі.
Замок біля Usti nad Labem
Се фото не передає крутизни підйому що його ми долали учора, але то справді Круто!
Се також ділянка веломаршруту.
І от ми під'їхали до місця, якого чекали увесь день)) Се Nakléřovský průsmyk - перевал біля вершини Nakléřovská výšina - 704 метрів над морем. Цікаво що саме сією дорогою у 1813 році шов з Саксонії на Чехію французский імператор Наполеон Бонапарт, а зараз ми їдем у зворотньому напрямку) Отже 9 км підйому, 447 м набору висоти, половина сього - під пекучим сонцем.
Се було важко, але ми його подолали. Я правда не разраховувал на такий градієнт - а у кінці біло більше ніж 12% і на разрахунку 39/25 було важко перекладати педалі з важким баулом на багажнику.
Із полегченням, нібі додому повертаємось до Німеччини. На кордоні зустрічає поліцейська машина. Вітаємось та стрімко летим додолу з перевалу.
В'їжджаємо до вечірнього Дрездена. По Ельбі пливуть поволі колісни пароплави, повз сочні луги їдуть велосипедисти, не поспішаючи прогулюются піши.
День завершується тим чим і починався - пастою)). І ще ми випили справжнього німецького пива - бо у Чехії не встигли - усі чехі вже спали))
Немає коментарів:
Дописати коментар