Ух ти!
Та не може бути!
та не, таке тікі у сказках буває.
та не, таке тікі у сказках буває.
ЕЕЕ
Полєгче
ВАУ!
Блін! Ну капець.
"TOUR DE KRUTI BUKI" - етап ІІ (день другий)
Другий день нашої велоподорожі розпочався з віддаленого старого району Дрездена Лошвіце ( Loschwitz ) де ми і ночували в хостелі "Zu Den Linden". Від будинку і від району віяло старовиною.
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:
ІІ ДЕНЬ: 18.06.2017.
ФІНІШ: Praha (Чехія )
ДАЛЬНІСТЬ ПОЛЬОТУ: 194,4 км
НАБІР ВИСОТИ: 1904м
ВРАЖЕННЯ ДНЯ: "блакитне чудо" і монорейкова дорога розпочали наш день, таємичий хід в стіні провів до русла водоспада, гірський рельєф всі випив соки, а в серці Чехії для нас лунало "Слава Україні",а ще можемо розповісти про трднло і на кінець ми засинали в обіймах гітари , сноубордів і ще якогось екстримального знаряддя.
ФОТОЗВІТ:
ФОТОЗВІТ:
"Tour de KRUTI BUKI" - етап І (день перший)
Стартували ми з невеличкого польського містечка Slubice, що на кордоні з Німеччиною, звідти і розпочався наш "Tour de KRUTI BUKI". По ходу п'єси спортивний інтерес переміг і наш велоПОХІД набрав оберти і став велоПРОБІГом.
КОРОТКО ПРО ГОЛОВНЕ:
ФІНІШ: Dresden ( Німеччина )
ДАЛЬНІСТЬ ПОЛЬОТУ: 196 км + 5 км ( без STRAVA ) = 200 км за
день.
ЧАС В ДОРОЗІ: 9 годин
НАБІР ВИСОТИ: 1226м
ВРАЖЕННЯ ДНЯ: по дорозі зустріли слонів, піймали (точніше зняли
з ноги) кліща, відвідали піраміди, побачили вугільні кар'єри, а також найбільшу
електростанцію в Німеччині, "офігєли" від нереального кольору озер, здерлися на "РЖАВИЙ ЦВЯХ" і залишились
без ночівлі... і це не кажучи вже про побачені міста, містечка,
архітектуру, дику природу, звірів...
ФОТОЗВІТ:
ФОТОЗВІТ:
Tour de KRUTI BUKI пролог
Яна чекає))
Ідеальний асфальт, ідеальна розмітка, чемні водії. Здавалось потрапив до велораю, але то було не так... Бо рай був попереду))
Автобус дуже запізнився і попри час прибуття об дванадцяти годин прибув об 19:00 О_о,
тож вже вечоріло коли я перетнув Одеру та виїхав на таку пешохідну вулицю в містечку Krosno Odrzanskie
Потім поїхав во велодорожці, але не надто довго. Маршрут йшов по звичайний дорозі але авто не було зовсім. Але чим далі йшла дорога вглиб маленьких польских містечок тим дорога ставала вужче. Потім була ще бруківка та як вишенка 10 км по плитам
Перед плитами зустрів міст через Одеру. Ще подумав - "О клас міст, якого нема на мапі. Зараз перейду до німців". Але міст несподівано закінчився...
Одера.
Мені здалося що у Польщі сутінки набагато довші за наші. Але у десять годин такі впала ніч. Добре що я прочитав пораду від досвідчених мандрівників, що якщо нема світла на ровері, то цей ровер не є туристичним ровером)) Тож за для того, щоб в мене був справжній туристичний ровер я нацепив фару (до речі ця фара ставала у нагоді кожен день під час нашого туру). І от завдяки технічному прогресу у вигляді світлодіодної фари та GPS навігатору Яна таки мене дочекалась). А я у темряві ще зустрів стаю єнотів: дивлюсь якась зграя котів, судячи з кількості очей, що виблискують у світлі фари. Та, думаю, не може такого бути, щоб коти шеренгою ходили, під'їхав ближче, а то маленькі єноти!! Взагалі не очікував мандруючи до Європи опинитись в осередку дикої природи. Їдеш лісом. На узбіччі світяться стовпчик, стовпчик, стовпчик, чиїсь очи, стовпчик,стовпчик)) А в кущірях постійно хтось ворошиться, додаючи до моєї швидкості))
Такий в мене вийшов пролог.
Наступного дня ми вже вдвох рушили до німецького міста Mullrose для перевірки обладнання та себе. У Яни нове екіпірування, шосейні покришки та жорстка вилка. В мене більш меньш випробуваний баул та сумка на раму під смартфон (яка мені на жаль не підійшла, бо я постійно чіплявся за неї колінами)
Міні серпантин у місті Frankfurt
Спеціальна кнопочка для велосипедистів щоб беспечно перетнути дорогу с досить жвавим рухом.
Вулочки Mullrose
Милуємось озером Groser Mullroser See. Чомусь усі велики озера німці називають see.
Стародавній млин, що досі працює (але вже без навантаження).
А навпроти будівля млина що праціє
В сей день нас декілька раз заставав дощ. І додому ми теж повертались по дощу. Яна навчала мене як ориєнтуватись на заплутаних на перший погляд веломаршрутах. На тому самому підйомі що тепер був спуском остаточно промокли і змерзли... Завдяки сьому наступного дня взяли з собою багато теплих речей що не знадобились...
А попереду нас чекав шлях до Праги...
Букринський 200км
Як можливо прозвітувати про політ що тривав сім годин? Коли найголовнішим є напрямок та сила вітру, коли він м’яко б’є
тебе з різних сторін, коли може майже зупинити тебе чи підхопити та понести. Коли
спочатку опиняєшся у середні хмари і усе навкруги – вода. А потім становиться
майже сухо і тікі колеса підіймають бризки води з асфальту і де ніде прорізають
калюжі утворюючи вкруг себе кільце води.
Пролітають повз тебе зелені та жовті
лани, дерева та ліси. І ти немов розчиняєшся у сьому, ніби стаєш частиною сього
мокрого повітря цих низьких хмар, цих бризк, що летять тебе в обличчя. І добре
мати оголені ділянки тіла, що можуть безпосередньо відчути навколишнє і немов дають
йому проникнути всередину тебе, допомагаючи
розчинитись у сьому. І навіть мокрі ноги
що змерзлі допомагають у сьому. Дощовик тріпнеться
на вітру як вітрило на човні і се доповнює відчуття вітру. Інколи треба було терпіти, інколи майже
розправлялися крила за спиною і ти стрілою мчав вперед.
А потім вітер майже вщух і майже вийшло сонечко. Десь ще був Дніпро з свинцевими
хвилями і баржами. Дощовик можна заховати у комірець і лишитися з вітром сам на
сам. І мчати, мчати шляхом по якому давно мріяв проїхати на ровері. Круті спуски
та повороти тікі посилюють відчуття що ти летиш. Повільно набираєш висоту і
стрімко злітаєш униз!
Такі години що у них нема яскравих барв чи дивовижних видовищ але ці години
залишаться у пам’яті та залишаться частиною тебе…
Малі Дніпровські Кручі Ґрунтами або Не треба їхати далеко щоб знайти пригоди.
Таки є щось у тому щоб не за ким не гнатися і не від кого не тікати. їдешь собі та насолоджуєшся їздою... Отже рушаю у дорогу Малимі Дніпровськими кручами грунтами.
VERUS AOK MARATON MTB SŁUBICE 2017.
"Кожне змагання - це тандемне змагання, це "ти і велосипед"
і не завжди все залежить тільки від твоїх фізичних можливостей".
08.04.2017. місто Слубіце мало спортивну подію. Напевно я ніколи не перестану дивуватися високому рівню підотовки до спортивних змагань у Польщі і кількості проведених змагань в один день. І так кожні вихідні. За підрахунками в цей день налічувалось більше 12 стартів на різний смак, розмір і вподобання. І як з цим вони тут живуть? )))
Підписатися на:
Дописи (Atom)