Tour de KRUTI BUKI пролог





Поки Яна чекає  на мене я висаджуюсь у місті Zelena Gora перетворююсь зі звичайного туриста з великим багажем до велосипедиста та вирулюю на дорогу. Я їду по Європі!!!



Яна чекає))

Ідеальний асфальт, ідеальна розмітка, чемні водії. Здавалось потрапив до велораю, але то було не так... Бо рай був попереду))


Це звичайний вагон для технічних робіт, а не музейний експонат. трохи далі переїзд через чотири колії. Тут і далі у Німеччині та Чехії переїзди таки, що коли я проїжджав ними я просто відчував екстаз. Рівненьки, гладеньки, просто хочется взяти та їздити туди-сюди по них))
Річка Одера як кажуть поляки, чи Одер як кажуть німці


Автобус дуже запізнився і попри час прибуття об дванадцяти годин прибув об 19:00 О_о,
тож вже вечоріло коли я перетнув Одеру та  виїхав на таку пешохідну вулицю в містечку Krosno Odrzanskie

Потім поїхав во велодорожці, але не надто довго. Маршрут йшов по звичайний дорозі але авто не було зовсім. Але чим далі йшла дорога  вглиб маленьких польских містечок тим дорога ставала вужче. Потім була ще бруківка та як вишенка 10 км по плитам  



Перед плитами зустрів міст через Одеру. Ще подумав - "О клас міст, якого нема на мапі. Зараз перейду до німців". Але міст несподівано закінчився... 

Одера. 

Мені здалося що у Польщі сутінки набагато довші за наші. Але у десять годин такі впала ніч. Добре що я прочитав пораду від досвідчених мандрівників, що якщо нема світла на ровері, то цей ровер не є туристичним ровером)) Тож за для того, щоб в мене був справжній туристичний  ровер я нацепив фару (до речі ця фара ставала у нагоді кожен день під час нашого туру). І от завдяки технічному прогресу у вигляді світлодіодної фари та GPS навігатору Яна таки  мене дочекалась). А я у темряві ще зустрів стаю єнотів: дивлюсь якась зграя котів, судячи з кількості очей, що виблискують у світлі фари. Та, думаю, не може такого бути, щоб коти шеренгою ходили, під'їхав ближче, а то маленькі єноти!!  Взагалі не очікував мандруючи до Європи опинитись в осередку дикої природи. Їдеш лісом. На узбіччі світяться стовпчик, стовпчик, стовпчик, чиїсь очи, стовпчик,стовпчик)) А в кущірях постійно хтось ворошиться, додаючи до моєї швидкості))   
Такий в мене вийшов пролог.

Наступного дня  ми вже вдвох рушили до німецького міста Mullrose для перевірки обладнання та себе. У Яни нове екіпірування, шосейні покришки та жорстка вилка. В мене більш меньш випробуваний баул та сумка на раму під смартфон (яка мені на жаль не підійшла, бо я постійно чіплявся за неї колінами)
Міні серпантин у місті Frankfurt 



Спеціальна кнопочка для велосипедистів щоб беспечно перетнути дорогу с досить жвавим рухом.

Вулочки Mullrose


Милуємось озером Groser Mullroser See. Чомусь усі велики озера німці називають see. 





Стародавній млин, що досі працює (але вже без навантаження). 
А навпроти будівля млина що праціє

В сей день нас  декілька  раз заставав дощ. І додому ми теж повертались по дощу. Яна навчала мене як ориєнтуватись на  заплутаних на перший погляд веломаршрутах. На тому самому підйомі  що тепер був спуском остаточно промокли і змерзли...  Завдяки сьому наступного дня  взяли з собою багато теплих речей що не знадобились...  

А попереду нас чекав шлях до Праги...




Букринський 200км


Як можливо прозвітувати про політ що тривав сім годин? Коли найголовнішим  є напрямок та сила вітру, коли він м’яко б’є тебе з різних сторін, коли може майже зупинити тебе чи підхопити та понести. Коли спочатку опиняєшся у середні хмари і усе навкруги – вода. А потім становиться майже сухо і тікі колеса підіймають бризки води з асфальту і де ніде прорізають калюжі утворюючи  вкруг себе кільце води. Пролітають повз тебе  зелені та жовті лани, дерева та ліси. І ти немов розчиняєшся у сьому, ніби стаєш частиною сього мокрого повітря цих низьких хмар, цих бризк, що летять тебе в обличчя. І добре мати оголені ділянки тіла, що можуть безпосередньо відчути навколишнє і немов дають йому проникнути всередину  тебе, допомагаючи розчинитись у сьому. І навіть  мокрі ноги що змерзлі допомагають  у сьому. Дощовик тріпнеться на вітру як вітрило на човні і се доповнює відчуття вітру.  Інколи треба було терпіти, інколи майже розправлялися крила за спиною і ти стрілою мчав вперед.
А потім вітер майже вщух і майже вийшло сонечко. Десь ще був Дніпро з свинцевими хвилями і баржами. Дощовик можна  заховати у комірець і лишитися з вітром сам на сам. І мчати, мчати шляхом по якому давно мріяв проїхати на ровері. Круті спуски та повороти тікі посилюють відчуття що ти летиш. Повільно набираєш висоту і стрімко злітаєш униз!

Такі години що у них нема яскравих барв чи дивовижних видовищ але ці години залишаться у пам’яті та залишаться частиною тебе… 

Малі Дніпровські Кручі Ґрунтами або Не треба їхати далеко щоб знайти пригоди.


Таки є щось у тому щоб не за ким не гнатися і не від кого не тікати. їдешь собі та насолоджуєшся їздою... Отже рушаю у дорогу Малимі Дніпровськими кручами грунтами.
VERUS AOK MARATON MTB SŁUBICE 2017.

"Кожне змагання - це тандемне змагання, це "ти і велосипед" 
і не завжди все залежить тільки від твоїх фізичних можливостей".

08.04.2017. місто Слубіце мало спортивну подію. Напевно я ніколи не перестану дивуватися високому рівню підотовки до спортивних змагань у Польщі і кількості проведених змагань в один день. І так кожні вихідні. За підрахунками в цей день налічувалось більше 12 стартів на різний смак, розмір і вподобання. І як з цим вони тут живуть? )))





Харків та Куп'янськ

Харків

Одже друга столиця України,  місто Харків. Прямі широкі проспекти з новим асфальтом, типові багатоповерхівкі, пішоходи, що бегут будь де через ті самі широки  проспекти  і водії, що завжди стартують з світлофорів ще на червоний.

WC#2


Отже ми присутні другому етапі  WC - грандіозної події цієї  зими. Машини вже вишикувались на старт і чекають на зелене світло. Тепле повітря від розігрітих машин здіймається у повітря створюючи міражі над місцем старту. Натовпи уболівальників, фотографів та журналістів з нетерпінням чекають на старт. 
І отже гудок!! Грунт виривається з-під коліс наче вода у млині!! Три десятка машин рвонуло уперед угору. Однак нумер 35 здається нікуди не поспішає і відпускає своїх суперників уперед.

Інь і ян



Знов чарівне осіннє велосипедне Китаїво. Два таких  різних дня. Та кожен добрий, але по-різному. Як чорне та біле.  Це  Kitaevo XC Race & Trail Run - дводенний старт!  

Донецька осінь. Частина 3


          У Лисичанська, виявляється є богата історія! Виявляється, що Лисичанськ одне с найдавніших  міст Донбасу. Ще у XVII сторіччі у балці Лисичої було закладено рудник та засновано поселення.

Донецька осінь. Частина 1.


     За велінням  долі, а точніше за наказом керівництва пробув місяць на Донбасі. Що стосується роботи скажу тільки одне - не  за яки тістечки не їдете працювати на НПЗ бо це підприємство - жах. А наша розповідь про сучасний Український Донбас очами велосипедиста.

Китаїво '16


Пісня равлика, що помирає.

Нащо таки виклики наприкінці сезону? Проста технічно але дуже важка фізично траса?  Трасса що найменш підходить для мене. Из великим перепадом висот з пекельним градієнтом. Але їхати треба бо ЛКУ, бо Київ.
Як ускладнити собі гінку? Треба запізнитись, треба мати якийсь технічні негаразди і треба не тренуватись.  И не мати гелів для живлення, бо це занадто просто. Усе зроблено. Колодки на передніх гальмах стерті, ланцюг улітає у шпіци, усе чікі-пікі.

Броварськи дюни’16

Минулого року їхав на рігіде і залишилось почуття що щось недороблене, або щось зроблене, але не так… (на четвертому колі я просто ненавидів усі кочки, а їх там…). Так от. Дуже хотілося проїхати  теж, тікі нормально якось. Цього року хоча б вилка є, та розуміння що треба трохи мєньш атмосфер накачувати у колеса… Тож Їдемо. Ще в цьому року в мене є велика перевага  - підтримка у обличчі Яночці)). Приїхали нібито і заздалегідь але повний переглядовий круг не встигли проїхати (знали б що старт затримають – встигли б), але подивилися першу частину, я так розумію зовсім нову (здається у минулому році тут були прямі просіки),  два нових несподіваних дропа. Другий – с дуже повільним об'їздом – отже треба стрибати, та два шматочка справжніх дюн – піщаної дороги вздовж шосе. Яна як справжня королева ПуЩі на дюнах від'їжджає уперед. Ага треба їхати ліворуч по травці, як вона.
Повертаємось на галявину. Чекаю на старт. Добре, є час щоб усвідомити цю мить)) Незвичний старт зі зворотним відліком. Ну нехай. 3 – 2 – 1  -  СТАРТ. Нешвидко від’їжджаєм. Вилітаємо на широку дорогу. Ось де видовище  - табун летить по пилу глибиною  у 3 см – пилюка – стовбуром!! Десь тут має бути поворот!

Буцький каньйон. смт.Буки Черкаської області.

Часто у нас виникає питання, а  куди ж поїхати на вихідні в Україні! Насправді в нашій країні дуже багато унікальних місць. Буцький каньйон одне з них. У народі Буцький каньйон називають "маленькою Швейцарією". Це одне з найпрекрасніших місць і якщо ви там ще не бували, то зараз саме час познайомитися з  нашої розповіді про це дивовижне місце на території Центральної України.

ПУЩА, літо 2016 - вело змагання для всіх!

31.07.2016.

Змагання від Амерса та Малінки стали рідними, домашніми і пропускати їх не хотілось. На жаль і тренуватись в таку літню спеку також не хотілось. Відверто зізнаюсь, не тренувалась, піски не катала, трасу не прикатувала. Якби не Саша Лозенко, то і реєстрацію прогавила б. Потурбувався нагадати про ліміт учасників і за завчасне закриття реєстрації. Цього разу як ніколи, якийсь літній аншлаг на Пущу. Приємно здивувала і кількість дівчат. Минулого разу на змаганнях було двоє, а тут аж семеро. Не знаю що на це вплинуло може цікавість формату, а може безкоштовний старт для дівчат, та в будь якому випадку нас побільшало. Амерс каже, що дівчата на трасі це вже рідкість, їм за старти ще й доплачувати треба)

Скажу про себе, було не легко! У чоловіків була запекла боротьба, та і ми, дівчата не відпочивали. Чоловіки їхали три кола - 75 км, а дівчата два - 50 км.

Ночь в июле

Південна степ! Приїхали у три години ночі. Чий-то намет вже стояв під акаціями. Поставили свій намет та попадали спати.  Ранок. Було цікаво що ж  нас оточує, бо у темряві нічого не побачили крім крутого спуску з гори. У зв’язку з цим попри намагання організму лишитися у наметі вирішив вилізти та перевірити обстановку. А там – степ.