Поки Яна чекає на мене я висаджуюсь у місті Zelena Gora перетворююсь зі звичайного туриста з великим багажем до велосипедиста та вирулюю на дорогу. Я їду по Європі!!!
Яна чекає))
Ідеальний асфальт, ідеальна розмітка, чемні водії. Здавалось потрапив до велораю, але то було не так... Бо рай був попереду))
Це звичайний вагон для технічних робіт, а не музейний експонат. трохи далі переїзд через чотири колії. Тут і далі у Німеччині та Чехії переїзди таки, що коли я проїжджав ними я просто відчував екстаз. Рівненьки, гладеньки, просто хочется взяти та їздити туди-сюди по них))
Річка Одера як кажуть поляки, чи Одер як кажуть німці
Автобус дуже запізнився і попри час прибуття об дванадцяти годин прибув об 19:00 О_о,
тож вже вечоріло коли я перетнув Одеру та виїхав на таку пешохідну вулицю в містечку Krosno Odrzanskie
Потім поїхав во велодорожці, але не надто довго. Маршрут йшов по звичайний дорозі але авто не було зовсім. Але чим далі йшла дорога вглиб маленьких польских містечок тим дорога ставала вужче. Потім була ще бруківка та як вишенка 10 км по плитам
Перед плитами зустрів міст через Одеру. Ще подумав - "О клас міст, якого нема на мапі. Зараз перейду до німців". Але міст несподівано закінчився...
Одера.
Мені здалося що у Польщі сутінки набагато довші за наші. Але у десять годин такі впала ніч. Добре що я прочитав пораду від досвідчених мандрівників, що якщо нема світла на ровері, то цей ровер не є туристичним ровером)) Тож за для того, щоб в мене був справжній туристичний ровер я нацепив фару (до речі ця фара ставала у нагоді кожен день під час нашого туру). І от завдяки технічному прогресу у вигляді світлодіодної фари та GPS навігатору Яна таки мене дочекалась). А я у темряві ще зустрів стаю єнотів: дивлюсь якась зграя котів, судячи з кількості очей, що виблискують у світлі фари. Та, думаю, не може такого бути, щоб коти шеренгою ходили, під'їхав ближче, а то маленькі єноти!! Взагалі не очікував мандруючи до Європи опинитись в осередку дикої природи. Їдеш лісом. На узбіччі світяться стовпчик, стовпчик, стовпчик, чиїсь очи, стовпчик,стовпчик)) А в кущірях постійно хтось ворошиться, додаючи до моєї швидкості))
Наступного дня ми вже вдвох рушили до німецького міста Mullrose для перевірки обладнання та себе. У Яни нове екіпірування, шосейні покришки та жорстка вилка. В мене більш меньш випробуваний баул та сумка на раму під смартфон (яка мені на жаль не підійшла, бо я постійно чіплявся за неї колінами)
Міні серпантин у місті Frankfurt
Спеціальна кнопочка для велосипедистів щоб беспечно перетнути дорогу с досить жвавим рухом.
Вулочки Mullrose
Милуємось озером Groser Mullroser See. Чомусь усі велики озера німці називають see.
Стародавній млин, що досі працює (але вже без навантаження).
А навпроти будівля млина що праціє
В сей день нас декілька раз заставав дощ. І додому ми теж повертались по дощу. Яна навчала мене як ориєнтуватись на заплутаних на перший погляд веломаршрутах. На тому самому підйомі що тепер був спуском остаточно промокли і змерзли... Завдяки сьому наступного дня взяли з собою багато теплих речей що не знадобились...
А попереду нас чекав шлях до Праги...
